|
Інсулін - основний поліпептидний гормон підшлункової залози, який синтезується бета-клітинами острівців Лангерганса.
Інсулін здатний впливати на багато біохімічних та фізіологічних процесів, але в першу чергу він являється головним регулятором метаболізму вуглеводів і ключовим агентом, який забезпечує підтримку постійного рівня глюкози в крові. Активність інсуліну реалізується після взаємодії його із специфічним рецептором, який знаходиться на багатьох клітинах організму.
Особливо багато таких рецепторів на мембрані клітин інсулінзалежних тканин. У жировій тканині інсулін підсилює транспорт глюкози, підвищує швидкість синтезу жирних кислот, інгібує ліполіз. У крові інсулін знижує концентрацію не тільки глюкози, але й жирних кислот, а також і амінокислот. Абсолютний і відносний дефіцит інсуліну в організмі призводить до розвитку хронічної гіперглікемії і цукрового діабету.
Цукровий діабет - група метаболічних захворювань, які характеризуються гіперглікемією внаслідок абсолютного та відносного дефіциту інсуліну. Виділяють 4 типи цукрового діабету.
Найбільш поширені цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет 2 типу. При цьому цукровий діабет 2 типу зустрічається частіше в 10-20 разів, ніж цукровий діабет 1 типу.
Цукровий діабет 1 типу - хронічне захворювання, викликане абсолютним дефіцитом інсуліну через недостатній його синтез підшлунковою залозою. Розвивається в дитячому організмі та у підлітковому віці внаслідок аутосомного ураження острівкових бета-клітин. Хворим зазвичай необхідна інсулінотерапія.
Цукровий діабет 2 типу - хронічне захворювання, викликане відносним дефіцитом інсуліну в основному через розвиток різних типів інсулінорезистентності інсулінзалежних тканин. Найчастіше діагностується у жінок.
Фактори ризику - генетичні та ожиріння. Інсулінотерапія необхідна тільки у визначений період захворювання.
|
