Опис
Вірус гепатиту С - РНК-вмісний вірус, що уражає як печінку, так й інші внутрішні органи та тканини лімфоїдного та нелімфоїдного походження (кістковий мозок, щитоподібну залозу тощо).
Здатний розмножуватись в клітинах крові та викликати кріоглобулінемію, хворобу Шегрена і В-клітинні лімфопроліферативні захворювання. Характеризується високою мутаційною активністю, що забезпечує вірусу захист від впливу механзмів імунної системи.
Основний шлях передачі - через кров, рідше при статевому контакті та від матері до дитини під час пологів. Гострий вірусний гепатит проходить переважно без симптомів, через що часто залишається невиявленим.
Лише близько 15% інфікованих відчувають симптоми: нудота, ломота в тілі, відсутність апетиту та втрата ваги. У більшості інфікованих розвивається хронічна форма. Вона характеризується підвищенням печінкових ферментів та незначним проявом симптомів. У частини хворих захворювання викликає цироз печінки, що загрожує розвитком печінкової недостатності та гепатоцелюлярної карциноми.
ПЛР-методом можна визначити РНК вірусу через 10-12 днів після інфікування - в цей період специфічні антитіла ще відсутні, а біохімічні показники функції печінки в нормі.
Існує 6 основних типів гепатиту С та близько 500 субтипів. Найпоширенішим в світі є генотип 1, для нашого георгафічного регіону - 1b. Наступними по поширеності йдуть генотипи 1a, 2 та 3ab. Генотипування РНК вірусу гепатиту С дозволяє підібрати найефективнішу терапію.
Генотип 1 найгірше піддається лікуванню. Окрім того, біопсію печінки важливіше провести саме при генотипі 1. Генотипи 2 та 3 добре піддаються лікуванню та зазвичай це займає менше часу, ніж у випадку генотипу 1.
Дане дослідження використовується для виявлення генотиту вірусу гетатиту С (HCV), підтипів: 1b, 2a, 3a, 3b та 6a у клінічних зразках. Не рекомендується використовувати дане дослідження для якісного виявлення вірусу гепатиту С.
