|
Вірусний гепатит В (ВГВ) - інфекційне захворювання печінки, що викликається ДНК-вмісним вірусом гепатиту В (HBV).
Найпоширенішими шляхами передачі вірусу є контакт із кров'ю інфікованої людини, статевий шлях, а також медичне втручання. Вірус гепатиту В є надзвичайно стійкий та може залишатись активним поза межами організму людини щонайменше 7 днів.
Інкубаційний період захворювання - від 4 тижнів до 6 місяців. ВГВ може проходити як у легкій формі кілька тижнів, так і у формі багаторічної хронічної інфекції.
- HBsAg – головний, «ранній» маркер інфекції; перший серологічний маркер, котрий визначається у сироватці крові при інфікування вірусом; персистенція HBsAg понад 6 міс. може свідчити про формування хронічного гепатиту B.
- HBsAb – антитіла до HBsAg – маркер, що свідчить про одужання та/або імунітет до гепатиту B; єдиний маркер, який виявляється після імунізації і підтверджує імунітет.
- HBcAb IgM – антитіла до ядерного антигену (HBcAg) HBV класу IgM. Це маркер, виявлення якого свідчить про реплікацію збудника; ці антитіла присутні у високих титрах під час гострої інфекції і, як правило, зникають протягом 6 міс.; у 10-20% хворих на ХГВ під час загострення також визначаються анти-НВсAg IgM (у низьких титрах, порівняно з гострою інфекцією).
- HBcAb IgG – антитіла до ядерного антигену (HBcAg) HBV класу IgG – маркер, що свідчить про експозицію HBV; ізольовані анти-НВс IgG можуть бути маркером окультного (прихованого) ГВ.
- HBeAg – маркер активної реплікації HBV та високого ризику передачі збудника сприйнятливій людині; сероконверсія HBeAg → анти-НВе є надійним маркером відповіді на терапію; наявність чи відсутність HBeAg у
інфікованої HBV вагітної дозволяє оцінити ризик інфікування дитини і, відповідно, запроваджувати необхідні терапевтичні й профілактичні втручання.
- HBeAb – антитіла до HBeAg – маркер менш активної реплікації HBV, його виявлення свідчить на користь зниження інфекційності та ремісії хвороби; у комплексі з анти-НВсAg IgG та анти-HBsAg – свідчення повного завершення інфекційного процесу.
|
