РА є найпоширенішим ревматичним захворюванням, яке часто помилково називають ревматизмом. За оцінками, у всьому світі на РА страждає приблизно 1% населення.

Один із найпоширеніших міфів про РА полягає у тому, що він уражає лише суглоби. Та насправді РА може уражати багато різних систем організму.

Чи є РА хворобою літніх людей?

Іншим міфом є згадане вище переконання, що РА є хворобою літніх людей.

Хоча ризик розвитку РА зростає з віком, у багатьох людей захворювання розвивається у середньому віці. Тому дуже важливо поширювати інформацію про це захворювання та його ефективне лікування, щоб підтримувати якість життя пацієнтів на належному рівні.

Вагітність і РА

Вагітність у багатьох випадках може полегшити симптоми РА, хоча захворювання часто рецидивує після пологів. Однак варто підкреслити, що РА не впливає на перебіг вагітності та здоров'я плоду. Але жінка з РА, яка планує вагітність, завжди повинна проконсультуватися з лікарем щодо стану свого здоров'я.

Ревматоїдний артрит може уражати, окрім суглобів, багато різних частин тіла, наприклад, серцево-судинну, дихальну, нервову системи, а також зір.

Найпоширеніші симптоми РА

• Біль і припухлість на п’ястно-фалангових, проксимальних міжфалангових і плюснефалангових суглобах, зокрема на руках і ногах. Багато людей помічають симетричне ураження суглобів, тобто один уражений суглоб уражає інший. Однак це не правило.
• Тривала ранкова скутість суглобів, зокрема вранці після пробудження або після нерухомого стану, яка може тривати годину і більше.
• Втрата функції суглоба – з прогресуванням хвороби суглоби можуть стати менш гнучкими, що може ускладнити повсякденні дії (розчісування волосся, чищення зубів або приготування їжі).
• Загальна втома і відсутність енергії.
• Незначна лихоманка.
• Втрата ваги.
• Нічна пітливість.
• Хронічна втома.
• Проблеми зі шкірою, серцем, легенями, очима і судинами.

Симптоми та позасуглобові ускладнення РА

Ревматоїдний артрит може уражати багато систем організму: дихальну, кровоносну, сечовидільну та офтальмологічну. Наприклад, РА може призвести до плевриту, інтерстиціального захворювання легень, ревматичних вузликів у серці, гломерулонефриту або запалення різних шарів ока.

Іноді РА може викликати кашель, аритмії або протеїнурію. Ці симптоми можуть вказувати на інші захворювання, а вони спричинені РА. Хоча рідко, та є ймовірність того, що позасуглобові симптоми можуть бути більш помітними, ніж симптоми, пов’язані зі суглобами, зокрема при ефективному лікуванні суглобів.

Важливо пам'ятати, що лікування РА є комплексним і потребує координації між різними фахівцями.

Як ми діагностуємо РА?

Діагностика ревматоїдного артриту (РА) відбувається у кілька етапів.

Анамнез

Це основний діагностичний інструмент у ревматології, що забезпечує приблизно 85−90% успіху. Лікар розмовляє з пацієнтом, намагаючись отримати від нього якомога більше інформації.

Важливо запитати про симптоми, наприклад, які суглоби уражені, чи є припухлість або ранкова скутість, що може свідчити про запальне захворювання. Окрім того, важливі запитання щодо історії хвороби пацієнта та його родини, оскільки деякі захворювання можуть призвести до проблем із суглобами, а генетика також може впливати на схильність до РА.

Фізичне обстеження

Ллікар проводить медичне обстеження, оцінюючи стан суглобів пацієнта, перевіряючи рухливість суглобів, припухлості та болі. Наприклад, набряк може бути легким, але відчутним під пальцями, що вказує на запалення.

Сімейний анамнез

Актуальні також питання про ревматичні захворювання у родині пацієнта. Якщо близькі родичі (батьки, діти, брати і сестри) хворіли на РА, це підвищує ризик розвитку захворювання.

Однак слід пам’ятати, що відсутність сімейного анамнезу захворювання не виключає можливості розвитку РА. Водночас наявність таких симптомів, як набряк суглобів або ранкова скутість, не означає, що у вас РА. Тому діагностика цього захворювання завжди потребує комплексного підходу та аналізу усіх наявних даних.

Лабораторна діагностика при виявленні РА

Ревматоїдний артрит − це хронічне аутоімунне захворювання, яке викликає запалення та руйнування суглобів. Лабораторна діагностика забезпечує точне й швидке виявлення захворювання та дає змогу контролювати його прогресування.

До основних лабораторних досліджень, які є частиною діагностики РА, відносять дослідження крові на наявність специфічних антитіл:

Ревматоїдного фактора RF  Антитіл проти циклічного цитрулінованого пептиду (анти-CCP)

Незважаючи на те, що RF та анти-CCP тест часто використовують для діагностики РА, він не є специфічним для цього захворювання. Наявність цих антитіл також можна виявити при інших аутоімунних захворюваннях.

Тому для підвищення точності діагностики лікарі часто використовують додаткові тести, зокрема вимірювання С-реактивного білка (СРБ) і Швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), які вказують на загальне запалення в організмі.

Діагностика РА є послідовним і багатогранним процесом, який враховує як результати лабораторних досліджень, так і клінічну картину пацієнта. Лабораторна діагностика як не єдиний елемент діагностики РА є важливим засобом, що дає змогу швидко діагностувати захворювання, контролювати його перебіг та ефективність лікування.

Це дуже важливо для людей з обтяженим сімейним анамнезом щодо аутоімунних захворювань, оскільки вони мають вищий ризик розвитку РА.

Лікування ревматоїдного артриту

Лікування РА є складним і багатогранним процесом: від інформування пацієнта про його хворобу, перебіг і можливі ускладнення до психологічної та психіатричної підтримки у боротьбі з хронічним болем і пригніченим настроєм, які можуть призвести до депресії.

Ліки − важлива частина терапії. Препаратом першої лінії є метотрексат, але його ефект може проявлятися лише через 6−8 тижнів. Серед інших доступних ліків: лефлуномід, сульфасалазин, хлорохін і гідроксихлорохін. У разі низької активності захворювання Американська асоціація ревматологів рекомендує використовувати гідроксихлорохін.

Коли ці препарати не дають очікуваного ефекту, використовують синтетичні препарати таргетної дії, що впливають на систему запалення. Це інгібітори Янус-кінази (наприклад, Baricitinib, Upadacitinib і Tofacitinib) – інноваційні препарати, які зменшують запалення.

Ще одна група препаратів — біологічні та біоподібні препарати, які мають пригнічуючу дію на молекули анти-TNF і TNF (чинники, що посилюють запалення). Такими препаратами є Adalimumab, Certolizumab, Etanercept.

Окрім перелічених вище, при сильних болях застосовують також нестероїдні протизапальні й гормональні протизапальні препарати, кортикостероїди.

Інші варіанти лікування – фізіотерапія, ревмоортопедія, психологічна підтримка

Окрім медикаментозної терапії, ревматоїдний артрит можна лікувати багатьма іншими методами. Фізіотерапія, до якої входить кінезотерапія, спрямована на збільшення м’язової сили, покращення рухливості суглобів і зниження ризику інвалідності. Зменшення болю при РА можна досягти за допомогою термотерапії, бальнеотерапії, лазеротерапії та електротерапії. Ці прийоми, окремо або в комплексі, допомагають полегшити симптоми захворювання.

Коли у пацієнта зруйновані суглоби або використовувані методи лікування не приносять очікуваних результатів, можливе застосування оперативного втручання у рамках ревмоортопедії. Ортопеди можуть вправити суглоб або замінити його, що значно покращить якість життя пацієнта.

Окрім того, психологічна підтримка, безсумнівно, є важливим аспектом процесу лікування. Життя з хронічним болем та інформація про важке аутоімунне захворювання можуть призвести до депресивного настрою та потенційно серйозних психічних розладів. Підтримка психологів або психіатрів, яка є важливою у процесі лікування, допомагає пацієнтам нормально функціонувати, незважаючи на хворобу, і запобігає ризику смерті, пов’язаному з важкими психічними розладами.

Чи можна вилікувати РА?

Оскільки РА є хронічним захворюванням, то, на жаль, його неможливо вилікувати. Необхідно розвіяти міф про те, що РА можна вилікувати. Справжньою метою лікування РА є досягнення ремісії або підтримання низької активності захворювання.

Ремісія − це стан, при якому, незважаючи на наявність хвороби, ми не відчуваємо її симптомів. Це щось схоже на гіпертонію: навіть при діагнозі та прийомі ліків, які регулюють кров’яний тиск, ми не відчуваємо симптомів. Те ж саме з РА – ми приймаємо ліки, у нас немає симптомів, але якби ми припинили їх приймати, симптоми, швидше за все, повернулися б. Ремісія — це досягнення стану, коли хвороба «замовкла», але не зникла.

Для досягнення ремісії вкрай важливо дотримуватися рекомендацій лікаря. Треба систематично використовувати «правильні» препарати, у правильних дозах і формі. Також важливо підтримувати хороші стосунки з лікарем, довіряти йому і прислухатися до його рекомендацій.

РА − це не вирок

Хоча діагноз РА може бути шоком для пацієнта, але це не кінець світу. Розвиток медицини дає змогу ефективно лікувати захворювання, що може призвести до ремісії, забезпечуючи пацієнтам нормальне життя. Однак важливо швидко виявити хворобу та дотримуватися медичних рекомендацій, зокрема приймати призначені ліки за інструкцією.

  За матеріалами ALABlaboratoria