Що таке кортизол?

Кортизол є важливим глюкокортикостероїдом, який синтезується у корі надниркових залоз.

Надважлива функція кортизолу – у тому, що він захищає людину від спричиненого стресом зниження артеріального тиску, яке може призвести до нейрогенного шоку.

Кортизол циркулює в крові у зв’язаному з білками вигляді. Метаболічно активною та відповідальною за вплив кортизолу є лише незв'язана з білками частина, що становить 5–10% гормонального пулу в плазмі. Залишок зв’язується з кортизол-зв’язуючим білком CBG (75%) та альбуміном (15%).

Кортизол інактивується в печінці шляхом кон'югації з іншими речовинами та виводиться нирками. Близько 1% кортизолу виводиться зі сечею у незміненому вигляді. Цю фракцію можна визначити у 24-годинному зборі сечі, що дає можливість оцінити загальну секрецію кортизолу.

Рівень кортизолу та час доби

Характерним для циклічно змінної протягом доби секреції кортизолу є циркадний ритм. Найвища концентрація кортизолу вранці (пік – близько шостої години). Протягом дня концентрація кортизолу поступово знижується, а найменший показник – у пізні вечірні години. Протягом дня, незалежно від добового ритму, під впливом стресу, фізичного навантаження або прийому їжі, концентрація кортизолу підвищується.

Функції кортизолу

Ефект кортизолу такий:

• посилення катаболізму білка;
• підвищене вироблення білків і вуглеводів у печінці;
• підвищене споживання жирних кислот для вироблення білка;
• підвищення рівня кетонових тіл у крові;
• пригнічення імунної системи, зокрема алергічні та запальні реакції, необхідні для правильної реакції організму на дію катехоламінів;
• метаболічна адаптація до стресу.

Під час стресу та фізичних навантажень стимуляція гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі й таким чином збільшення секреції кортизолу спричиняє збільшення концентрації глюкози. Кортизол також стабілізує глікемію між прийомами їжі, запобігаючи гіпоглікемії під час тривалого голодування.

Кортизол, як і альдостерон, посилює реабсорбцію (всмоктування) натрію і води у ниркових канальцях, збільшує виведення іонів калію, а також підвищує клубочкову фільтрацію в нирках. Така ж його дія у слинних і потових залозах.

Кортизол у фізіологічних концентраціях необхідний для нормального функціонування кісток, стимулюючи синтез колагену та пришвидшуючи диференціацію остеокластів.

 

Кортизол пригнічує секрецію гонадотропінів, гормону росту, ТТГ, інсуліну, проліферацію моноцитів, а також синтез інтерлейкінів IL-1, IL-2, IL-3 та IL-6, TNF-α, інтерферону γ; зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів, моноцитів, еозинофілів і базофілів; збільшує кількість нейтрофілів у периферичному кровообігу, водночас пригнічуючи їхню міграцію в тканини, та має сильну протизапальну та імуносупресивну дію.

Кортизол має значний вплив на серцево-судинну систему, стимулює скоротливу здатність міокарда, завдяки чому збільшується фракція викиду серця, підвищує чутливість судинної мускулатури до судинозвужувальних речовин – катехоламінів і ангіотензину II.

Правильна концентрація кортизолу впливає на емоційний стан, покращує настрій і підтримує апетит.

Аномальна концентрація кортизолу – симптоми

Суб’єктивні симптоми:

• слабкість, стомлюваність;
• відсутність апетиту;
• шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, закреп, біль у животі, діарея);
• потяг до солі;
• запаморочення;
• біль у м’язах і суглобах.

Об'єктивні симптоми:

• втрата ваги;
• темна шкіра (первинна надниркова недостатність);
• гіпотензія (систолічний тиск < 110 мм рт. ст.);
• ортостатична гіпотензія;
• альбінізм;
• кальцинати у хрящах вушних раковин.

Зміни у результатах загального аналізу крові:

• електролітні порушення: гіпонатріємія – гіперкаліємія – гіперкальціємія;
• гіпоглікемія;
• анемія;
• еозинофілія.

Гіперкортизолемія пригнічує дозрівання кісткоутворювальних клітин, мінералізацію кісткового матриксу, знижує швидкість синтезу колагену та остеокальцину.

Ендогенний гіперкортицизм підвищує схильність до інфекції.

Кортизол підвищує внутрішньоочний тиск, тому хронічна гіперкортизолемія може призвести до розвитку глаукоми.

При високому рівні стресу кортизол може викликати атрофію дендритів нейронів у гіпокампі, що призводить до погіршення пам’яті.

Тест на кортизол

Концентрацію загального кортизолу в сироватці (вільної та зв’язаної фракції) найчастіше визначають за допомогою автоматичних імунохімічних аналізаторів або сучасних методів високої роздільної здатності (LCMS, LCMS/MS).

При інтерпретації результатів тесту на кортизол необхідно враховувати добову мінливість секреції кортизолу.

Показання до визначення кортизолу

Підозра на синдром Кушинга (комплекс симптомів, що виникає внаслідок надлишку кортизолу):

• зміна будови тіла: відкладення жиру навколо обличчя (повний місяць), надключичної ділянки, шиї (Бізонів горб) і тулуба;
• атрофія м'язів (зміни у м’язовій тканині кінцівок), в результаті чого – слабкість і непереносимість фізичних навантажень;
• тонка вразлива шкіра;
• поява червоних розтяжок (на животі, стегнах, сідницях, грудях) і прищів на обличчі;
• підвищення артеріального тиску;
• головні болі та запаморочення;
• розлади настрою, депресія, тривога, безсоння;
• підвищення рівня глюкози в крові;
• підвищена спрага та інфекції, які не піддаються лікуванню через зниження опірності організму.

Симптоми при зниженні рівня кортизолу:

• постійна слабкість зі схильністю до непритомності;
• зниження рівня глюкози в крові;
• легка стомлюваність;
• небажання займатися фізичними навантаженнями;
• непереносимість стресів;
• низький тиск;
• рідкий стілець.

Кортизол (добова сеча)

 

Кортизол (сироватка, 17-гідрокортизол)

  За матеріалами alablaboratoria