За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), безпліддям називають неможливість завагітніти, незважаючи на регулярні статеві контакти (3–4 рази на тиждень) протягом понад 12 місяців без будь-яких профілактичних заходів.
Побутує помилкова думка, що безпліддя уражає тільки жінок. Водночас дослідження свідчать, що, за статистикою, у безплідді чоловіки та жінки рівні. Тому слід пам’ятати, що тести на фертильність повинні проходити обидва партнери.
Діагностика безпліддя – з чого почати?
Щорічне безрезультатне очікування вагітності є показанням до початку діагностики безпліддя. Слід розглянути коротший час для початку діагностики, коли:
- жінка від 35 років;
- в анамнезі – порушення менструального циклу (тривалість циклу > 35 днів, навіть до 6 місяців) або повна аменорея;
- огляд або анамнез вказує на патологію матки, маткових труб, яєчників або ендометріоз.
Ендокринні захворювання є однією з найпоширеніших причин жіночого безпліддя. Виконання правильно підібраних гормональних панелей допомагає точно встановити діагноз. Наступним етапом діагностики безпліддя є генетичне обстеження обох партнерів. Найчастіше проводяться тести на мутації у генах або цілих хромосом, які дають змогу визначити причину безпліддя або етіологію повторних викиднів.
Коротко про фізіологію жіночого статевого циклу
Жіночий статевий цикл зазнає динамічних змін, викликаних гормонами. Усі вони спрямовані на імплантацію заплідненої клітини і правильний розвиток зиготи, а згодом і ембріона. За контроль усього менструального циклу жінки відповідає гіпоталамо-гіпофіз-гонадна вісь.
Гіпоталамус кожні 90–120 хвилин виробляє гонадоліберин, який стимулює передню частку гіпофіза до секреції фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) і лютеїнізуючого гормону (ЛГ). Вони, своєю чергою, стимулюють діяльність яєчників, які виробляють естроген і прогестерон, що впливає на зміни у матці та щомісячні кровотечі.
Фолікулостимулюючий гормон (ФСГ)
Основною функцією ФСГ у жіночому організмі є стимуляція дозрівання фолікулів Граафа, які, своєю чергою, беруть участь у виробленні андростендіону, з якого утворюється естрадіол. Окрім того, він регулює зміни в ендометрії, характерні для фази менструального циклу.
Лютеїнізуючий гормон (ЛГ, лютеотропін)
Найвищий рівень гормону фіксується в останній фазі циклу. Під його впливом фолікул Граафа розривається, і відбувається овуляція. У чоловіків гормон ЛГ стимулює інтерстиціальні клітини (клітини Лейдіга) до секреції тестостерону.
Визначення рівня ЛГ і ФСГ використовують для диференціації причин порушення менструального циклу і статевого дозрівання, а також при діагностиці порушень овуляції, безпліддя, передчасного виснаження яєчників, синдрому полікістозних яєчників і захворювань гіпофіза. Окрім того, ФСГ разом з визначенням естрадіолу та інгібіну B та АМГ (антимюллерів гормон) використовують для оцінки оваріального резерву.
Низький рівень ФСГ і ЛГ в крові свідчить про порушення секреції гормонів гіпофізом. Високі концентрації, здебільшого ФСГ, спостерігаються при первинній недостатності яєчників, після видалення яєчників і у постменопаузальному періоді. Співвідношення концентрацій ЛГ / ФСГ на початку циклу має бути 1, при гіпоталамо-гіпофізарній недостатності воно знижується до менше ніж 0,6, а при синдромі полікістозних яєчників (СПКЯ) зростає вище ніж 1,5.
У чоловіків ФСГ стимулює та підтримує сперматогенез і стимулює вироблення андрогензв’язувального білка (SHBG), необхідного для належного функціонування тестостерону. Рівень ФСГ допомагає визначити причину низької кількості сперматозоїдів у спермі. Високий рівень ФСГ пояснюється первинною недостатністю яєчок.
Пролактин виділяється гіпофізом і досягає найвищих концентрацій вночі, яка коливається відповідно до рівня естрогену і прогестерону. При цьому характерні: підвищення у першій фазі менструального циклу, зниження у другій фазі, підвищення під час вагітності, зниження під час пологів, підвищення під час годування груддю. Гіперпролактинемія є поширеною причиною безпліддя та дисфункції гонад у чоловіків і жінок. Пролактин у жінок може пригнічувати дозрівання фолікулів, секрецію стероїдів у яєчниках і секрецію ЛГ і ФСГ, а у чоловіків – секрецію тестостерону.
Показання до визначення рівня пролактину:
- порушення менструального циклу, акне і гірсутизм у жінок;
- діагностика безпліддя;
- зниження лібідо, депресія, дратівливість;
- порушення мінералізації кісток (кальцифікація);
- головний біль, порушення зору;
- галакторея у обох статей;
- чоловіча імпотенція і гінекомастія (збільшення молочної залози).
У разі високого рівня пролактину та відсутності клінічних симптомів слід виключити наявність у пацієнта макропролактину, який є комплексом мономерної молекули гормону з антитілом IgG. Він не має значної біологічної активності, але завдяки збереженій імунореактивності викликає підвищення концентрації пролактину в крові, а у людей з гіперпролактинемією – багато діагностичних і лікувальних помилок.
Тиреоїдні гормони і діагноз безпліддя
Тиреотропний гормон, який виділяється гіпофізом. Його рівень залежить від концентрації гормонів, що виділяються щитоподібною залозою: трийодтироніну (Т3) і тироксин (Т4) та їх вільних фракцій fT3 і fT4. При надлишку вищевказаних гормонів щитоподібної залози концентрація ТТГ знижується, а при дефіциті – підвищується. Підвищення показників ТТГ у периферичній крові пов'язане з гіпотиреозом, а зниження – з гіпертиреозом.
Визначення FT3 і FT4 є більш надійним, ніж T4 і T3, оскільки більшість гормонів щитоподібної залози пов'язані з білками. Лише невеликий відсоток перебуває у вільному стані FT3, FT4, що відповідає за біологічну активність.
Дефіцит тиреоїдних гормонів значно знижує фертильність. При легкому гіпотиреозі вагітність можлива, однак є ризик викидня та передчасних пологів. Гіпотиреоз також сприяє надмірному виробленню пролактину, що додатково негативно впливає на фертильність. Гіпертиреоз істотно не погіршує фертильність, але може призвести до ускладнень вагітності (гіпертонія, прееклампсія, зміни у серцево-судинній системі). Рівень ТТГ у жінок, які намагаються завагітніти, не повинен перевищувати 2,5 мкМО / мл.
Поширеною причиною дисфункції щитоподібної залози у молодих жінок є аутоімунні захворювання. Методом виключення або підтвердження цієї причини є тестування на наявність антитіл до пероксидази (a-TPO) і антитіл до тиреоглобуліну (a-TG).
Антитіла до тиреопероксидази (a-TPO) є аутоантитілами організму до власної ж тиреопероксидази. Рівень а-ТПО є найбільш чутливим параметром, що визначає аутоімунні захворювання щитоподібної залози. Частота вищезазначених антитіл при хворобі Хашимото становить приблизно 90% випадків і 60–80% – при хворобі Грейвса.
Антитіла A-TG виробляються з власного тиреоглобуліну і є другими за поширеністю антитілами проти клітин щитоподібної залози. Антитіла до А-ТГ трапляються і у здорових людей, їх виявляють у 30% хворих на хворобу Грейвса і у 85% хворих на хворобу Хашимото.
Андрогени, SHGB і 17-OH прогестерон
Розглянемо чоловічі статеві гормони у жінок, які відіграють особливу роль у діагностиці синдрому полікістозних яєчників та захворювань надниркових залоз.
50–60% тестостерону у жінок надходить завдяки периферичному метаболізму андростендіону. У невеликих кількостях його виробляють яєчники, надниркові залози і плацента. Концентрація тестостерону у жінок у десять разів нижча, ніж у чоловіків. У крові жінок більша частина гормону (приблизно 98%) зв'язується з ГСПГ і альбуміном, невелика кількість (приблизно 2%) залишається у біологічно активній формі. Рівень тестостерону вимірюють, коли менструальний цикл нерегулярний або відсутній, важко завагітніти, надмірне волосся на обличчі й тілі, облисіння за чоловічим типом.
SHBG (Sex Hormone binding Protein) синтезується у печінці. SHBG бере участь у транспортуванні статевих гормонів (тестостерону, дигідротестостерону та естрадіолу) у крові жінок і чоловіків. Гормони, пов'язані з SHBG, метаболічно неактивні.
Дослідження рівня загального тестостерону разом з визначенням SHBG допомагає у діагностиці надлишкового синтезу тестостерону та зниження концентрації SHBG, що спостерігається при синдромі полікістозних яєчників.
Дегідроепіандростендіон (ДГЕА)
Cтероїдний гормон, який утворюється у корі надниркових залоз (50–70 %), яєчниках і яєчках (20–30 %). Він є попередником тестостерону, дигідротестостерону, андростендіону та естрадіолу у чоловіків і жінок. Завдяки швидкому метаболізму концентрація DHEA приблизно у 300 разів нижча, ніж концентрація DHEA-S (дегідроепіандростендіон сульфату). DHEA і отриманий DHEA-S є найважливішими андрогенами, що виробляються наднирковими залозами, зменшення секреції яких є основною причиною процесу старіння організму.
Дослідження використовують для діагностики надмірного волосся на обличчі й тілі, облисіння за чоловічим типом, постійних вугрів, синдрому полікістозних яєчників, порушень менструального циклу, зниження лібідо, проблем з потенцією та пухлин кори надниркових залоз. ДГЕА вважають маркером розміру кори надниркових залоз. Довгий період напіввиведення DHEA-S у сироватці крові та низька добова варіабельність роблять DHEA-S ефективним маркером для оцінки функції надниркових залоз.
Підвищення рівня DHEA або DHEA-S вказує на надниркові залози, а сам тестостерон – на етіологію з яєчників надлишкового тестостерону.
17-OH прогестерон (17-OHP) є стероїдним гормоном та попередником для подальшого синтезу гормонів надниркових залоз: кортизолу та андростендіону. 17-OHP виробляється здебільшого в корі надниркових залоз та у невеликих кількостях — у яєчках, яєчниках і плаценті. Концентрація цього гормону знижується після максимальної секреції ЛГ, на відміну від прогестерону, який підвищується після овуляції.
У разі дефіциту або дефекту ферментів, які беруть участь у виробленні кортизолу, в крові накопичується 17-ОН прогестерон. Надлишок 17-OHP використовується для більш інтенсивного синтезу андрогенів, що призводить до появи у жінки типових чоловічих зовнішніх ознак (тобто волосся на обличчі та грудях, низький голос, гіпертрофія м’язів тіла, порушення менструального циклу, акне, облисіння за чоловічим типом). 17-OH прогестерон виробляється винятково наднирковими залозами у першій фазі циклу (а також жовтим тілом у другій фазі).
Гормон групи андрогенів. У чоловіків цей гормон синтезується в надниркових залозах, у жінок на 2/3 в яєчниках і на 1/3 у надниркових залозах. Дослідження рівня цього гормону застосовують у діагностиці порушень менструального циклу і гіперандрогенії. Визначення концентрації андростендіону у поєднанні з вимірюванням тестостерону дає змогу діагностувати гірсутизм. Зниження рівня цього гормону спостерігається у період менопаузи, при наднирковій недостатності та терапії кортикостероїдами.
Жіночий статевий гормон з групи естрогенів з найвищою біологічною активністю, який виробляється в яєчниках шляхом дозрівання фолікулів Граффа і у невеликих кількостях в яєчках і надниркових залозах, а під час вагітності лише через плаценту. Гормон відповідає за статевий потяг, розвиток жіночих статевих органів, а також впливає на роботу молочних залоз, вироблення слизу залозами матки і хороший обмін речовин.
Визначення концентрації естрадіолу використовують для оцінки функції яєчників і діагностики порушень менструального циклу та статевого дозрівання.
Це стероїдний гормон, який виділяється у жінок здебільшого лютеїновими клітинами протягом перших тижнів вагітності. У жінок він виробляється плацентою під час вагітності та секретується наднирковими залозами у фолікулярній фазі. Концентрація його низька. У чоловіків цей гормон виробляється яєчками у невеликих кількостях. Прогестерон відповідає за підготовку матки до імплантації ембріона, тому його рівень у лютеїновій фазі сягає найвищих значень.
Дослідження на прогестерон проводять для оцінки функції жовтого тіла.
Параметри для оцінки оваріального резерву
Антимюллерів гормон, який виробляється чоловічими та жіночими репродуктивними клітинами. Тестування рівня гормону АМГ дає змогу визначити стан, який називають оваріальний резерв. Від віку 30 років спостерігається зменшення пулу яйцеклітин і, таким чином, здатності мати потомство. Окрім того, АМГ нині є незамінним тестом у діагностиці та лікуванні пар з безпліддям, які бажають пройти лікування методами допоміжної репродукції. Визначення АМГ також використовують у діагностиці та лікуванні синдрому полікістозних яєчників, діагностиці вторинної гормональної недостатності яєчників, синдрому передчасної недостатності яєчників і як маркер оваріальної токсичності після хіміотерапії.
Контроль I фази менструального циклу (пакет)
Пишіть нам у чат на сайті
