Що таке імунітет?

Імунітет – це здатність організму боротися зі шкідливими факторами зовнішнього середовища (бактеріями, вірусами, грибками, паразитами, а також хімічними токсинами, смогом й токсинами рослинного і тваринного походження). Якщо організм здатний їх розпізнати та протидіяти, то це означає, що наша імунна система у хорошій формі.

Імунітет поділяють на неспецифічний та специфічний.

Неспецифічний імунітет – це вроджений імунітет, який ґрунтується на наявності кількох бар’єрів.

• Першим імунним бар’єром нашого організму є шкіра, слизові оболонки травного тракту, дихальних та сечовивідних шляхів. Завдяки будові шкіри та захисним рефлексам (чхання, кашель, блювота та діарея) організм зовні утримує усі шкідливі зовнішні фактори.
• Другий рівень захисту – хімічні бар’єри (піт, сльози та слина), які містять речовини, що протидіють бактеріям та вірусам. Важливим компонентом цього захисту є соляна кислота шлункового соку, показник якої – 2 рН – вбиває більшість мікроорганізмів.

Коли через ці два бар’єри в організм потрапили сторонні речовини або мікроби, починає працювати наступний – клітинний – рівень захисту, який формують, наприклад, лейкоцити. Підвищений рівень лейкоцитів видно з аналізу крові, тому лейкоцитоз може бути симптомом інфекції, що викликала запалення.

• Першою лінією захисту специфічного імунітету є клітини, які називають макрофагами. Оскільки вони поглинають (фагоцитують) збудників, то їхня функція цілком відповідає назві.
• Наступний крок – показати цей антиген спеціалізованим клітинам імунної системи– В-лімфоцитам, які починають виробляти специфічні антитіла для боротьби з агресором. Антитіла борються лише з одним типом антигена, а отже, наш організм здатний створити специфічний захист від багатьох потенційних патогенів. У результаті цієї боротьби в крові людини залишається група інших лімфоцитів – клітин пам’яті, які швидко розмножуються у разі іншої інфекції, виробляють антитіла та борються з мікробами. Специфічний імунітет підтримується вакцинами, які «навчають» організм виробляти антитіла для швидшої боротьби з небезпечними для організму хворобами.

Як подбати про імунітет?

Як бачимо, імунітет – це дуже складний механізм, тому навіть щоденний прийом 1г вітаміну С не здатний його підвищити. Вітамін С – це лише одна загадка у цьому процесі, до якої ми повинні підходити комплексно.

Отже, як подбати про імунітет? На жаль, тут, як і при піклуванні про здоров’я загалом, немає чудодійного засобу, який підвищить його «про запас». Імунна система людини готова до вироблення ефективної імунної відповіді проти патогенів. Нам лише потрібно переконатися, що вона перебуває в оптимальному стані.

Факти та міфи про імунітет

Вітаміни у формуванні імунітету: факти і міфи

Одним із найпоширеніших міфів про здоров’я є сприятливий вплив вітамінних добавок на зміцнення імунної системи. Насправді вітаміни та мікроелементи необхідні для нормального функціонування імунної системи, але їхнє додаткове споживання має сенс лише у разі дефіциту. Приймаючи понад норму різні поживні речовини при оптимальному їхньому рівні, у кращому випадку ми змушуємо організм боротися з їхнім надлишком і виводити його. Однак організм не завжди може впоратися з цим, тому деякі добавки, накопичуючись у ньому та можуть викликати токсичну дію. Необхідною умовою безпечної та ефективної добавки є лабораторні дослідження, завдяки яким можна підібрати відповідну дозу. Інакше ми ризикуємо вживати або надто багато добавок – і піддаватися токсичному впливу, або надто мало – і страждати від дефіциту.

Як підвищити опірність організму за допомогою добавок?

Вітамін D

Одним з найважливіших вітамінів у формуванні імунітету є вітамін D. На жаль, їжа може забезпечити нам лише 15–20% необхідної нам дози, решта вітаміну виробляється у шкірі під впливом сонця. У наших природних умовах від жовтня до квітня синтез вітаміну D у шкірі людини значно знижений. Відтак 80–90% людей страждають від його дефіциту, тому це єдиний вітамін, щоденне вживання якого має сенс.

Однак як зробити це ефективно?

Насамперед перевірте його вихідний рівень в організмі. Слід пам’ятати, що стандартна доза 1000–2000 МО призначена для людей, у яких немає дефіциту. Оскільки у більшості він є, то ми повинні знати, яка доза буде для нас коректною. У цьому допоможе лише лабораторне дослідження, яке не є складним. Перевірити ефект від вживання вітаміну можна через 3 місяці, щоб, можливо, відкоригувати дозу.

А як вибрати дозу?

Добову дозу вітаміну D слід підбирати так, щоб його концентрація в крові була у межах 30–50 нг/мл. Після досягнення такої концентрації та коли нам відома наша оптимальна доза, ми можемо проводити лабораторне дослідження раз на рік.

Придбати дослідження в онлайн-магазині можете тут:Вітамін D загальний

• Вітамін С

Вітамін С знижує рівень прозапальних цитокінів і підвищує рівень протизапальних цитокінів (IL-10), що робить його важливим елементом у боротьбі з інфекцією. Тому, якщо ми вже «підхопили» вірус, варто подбати про вживання вітаміну С дозою не менше ніж 0,2 г на добу. Тоді тривалість дії інфекції менша, а симптоми слабші. Короткочасне вживання цього вітаміну доцільне, однак профілактичне й тривалий час, на жаль, не має сенсу.

Чому?

Наш організм не в змозі зберігати вітамін С та «відкласти» його. Він добре розчиняється у воді, тому його надлишок легко виводиться зі сечею. Однак, якщо ми вживатимемо великі дози вітаміну С протягом тривалого часу, це може призвести до утворення каменів у нирках. Якщо ми дбаємо про оптимальний рівень вітаміну С в організмі, тоді при споживанні рекомендованих 400г овочів і фруктів на день у вас не виникне загроза нестачі вітаміну С. Тому, деякі лікарі та дієтологи рекомендують купувати вітамін С не в аптеках, а у місцевих продуктових магазинах.

Дещо інша ситуація при хронічному стресі – тоді рівень вітаміну С у нашому організмі може бути надто низьким. Щоб визначити, чи потрібен нам вітамін С та у яких дозах, рекомендовано перевірити його рівень у крові.

• Цинк

Цинк – дуже цікавий елемент, який насправді відіграє важливу роль у підтримці імунної системи, але, як і всі інші харчові інгредієнти, які залежать від хорошого імунітету, надлишок цинку не підвищує «резервний» імунітет та може бути токсичним. Оптимальний рівень цинку – це ефективна імунна система, ефективне функціонування понад 300 ферментів, ефективний метаболізм нуклеїнових кислот і біосинтез білка. Це надзвичайно важливий елемент, та при надмірних кількостях він може бути токсичним і призвести до зниження рівня імунітету. Окрім того, він також може сприяти накопиченню β-амілоїду в організмі, який відповідає за розвиток хвороби Альцгеймера, та призвести до розвитку новоутворень. Тому, вживати цинк без контролю не варто, оскільки це не принесе користі, а може завдати лише шкоди.

Як переконатися, що у вашому раціоні є достатня кількість цинку?

Насамперед слід пам’ятати, що засвоєння цинку залежить від виду харчового продукту. Так, цинк з тваринних продуктів (м'яса, сичужних сирів) засвоюється краще, ніж з рослинних. Фітати, наявні у рослинних продуктах, зв’язуються з іонами цинку, що перешкоджає їхньому поглинанню. Біодоступність цинку в раціоні в середньому коливається у межах 20–40%, а для злакових продуктів – 10–15%. Цільнозернові продукти є цінним джерелом цинку – варто знати лише про обмеження вегетаріанського харчування.

Окрім того, знижують  засвоєння цинку й інші поживні речовини: клітковина, кальцій, залізо, мідь і алкоголь. Тому, якщо ми контролюємо ефективність вітамінів, варто перевірити склад полівітамінних добавок.

• Селен

Селен найбільш відомий як необхідний елемент, що бере участь у правильному функціонуванні щитоподібної залози (метаболізмі гормонів щитовидної залози). Окрім того, він також стимулює імунну систему, оскільки як антиоксидант захищає організм від вільних радикалів. Наш щоденний раціон може не забезпечувати достатньої кількості цього елемента, тоді доводиться приймати добавки селену. На жаль, діапазон між рекомендованою й токсичною дозою селену вузький, тому передозувати його досить легко. Наш організм може не впоратися з надлишком селену, що загрожує симптомами селенозу (отруєння селеном).

Симптоми передозування селеном (селеноз):

• шлунково-кишкові симптоми (діарея, нудота, часникове дихання);
• втома, апатія;
• випадіння волосся, алопеція (заміна сірки селеном в кератині);
• ламкість і зміна кольору нігтів;
• артралгія.

При підозрах нестачі селену, захворюваннях щитовидної залози та бажанні підтримати себе добавками цього елемента насамперед необхідно провести лабораторне дослідження, щоб перевірити рівень селену в організмі. Доза добавки повинна залежати від рівня дефіциту, а контрольне обстеження слід планувати приблизно через 3 місяці.

Мікробіота кишки: чи починається імунітет у кишці?

Як відомо, імунітет – це дуже складний механізм, тому не можна сказати, що його початок у кишці. Однак, без сумніву, здоровий кишківник відіграє дуже важливу роль у формуванні імунітету. Так, слизова оболонка кишки є фізичним бар'єром, який захищає організм від потрапляння харчових хвороботворних мікроорганізмів. Невід’ємна частина нашої імунної системи пов’язана зі скупченням лімфатичних вузликів, так званими Пейєровими бляшками, які, окрім іншого, містять В- і Т-лімфоцити, а також спеціалізовані М-клітини, які вловлюють антигени (наприклад, бактерії) з просвіту кишківника і передають їх іншим спеціалізованим клітинам імунної системи для нейтралізації.

Важливе значення у формуванні імунітету має кишкова мікробіота (група бактерій у нашому травному тракті), завдання якої – координувати й стимулювати імунну систему, захищати організм від колонізацій хвороботворних бактерій, а також опосередковано підтримувати наш імунітет, виробляючи вітаміни та підтримуючи процеси травлення й всмоктування.

Як подбати про мікробіоту кишківника?

Кишківнику дуже «подобається» здорове харчування (овочі, фрукти (клітковина)) та «не подобаються» антибіотики, адже кишкова мікробіота після антибіотикотерапії відновлюється протягом кількох тижнів чи навіть місяців.

Піклуючись про свій імунітет, варто враховувати фактори, які можуть впливати на склад мікробіоти кишківника:

• редукційна дієта, споживання оброблених продуктів;
• прийом ліків – не лише антибіотиків, а й нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП), наприклад, аспірину (ацетилсаліцилова кислота), ібупрофену, диклофенаку та інгібіторів протонної помпи (про яку ми згадували вище), наприклад, омепразол, пантопразол (широко використовувані препарати проти печії, гастроезофагеального рефлюксу);
• хронічний стрес, відсутність фізичних навантажень, куріння, алкоголь.

Резюме

Наш організм пристосований до боротьби зі шкідливими мікроорганізмами, алергенами й токсичними речовинами. Самопочуття імунної системи, як і усіх інших систем нашого організму, залежить від багатьох факторів, та вирішальний вплив на її стан має здоровий спосіб життя (сон, психологічна рівновага, відсутність стимуляторів). Одним із найважливіших факторів оптимального імунітету є збалансоване харчування, яке забезпечує організму необхідні поживні речовини.

Ключовими компонентами дієти, які впливають на наш імунітет, є:

• вітамін D,
• цинк,
• селен,
• залізо,
• омега-3 кислоти.

Вітамін С важливий при активній інфекції, якщо ми дбаємо про стан мікробіоти кишки. При підозрах на дефіцит необхідних вітамінів слід відкоригувати свої харчові звички та провести відповідні тести у лабораторії. Лише після цього можна приймати рішення щодо початку прийому препаратів.

Вітаміни «про всяк випадок» не мають позитивного впливу на здоров’я та формування імунітету. Окрім того, неконтрольований прийом певних поживних речовин може призвести до перевищення їхнього безпечного рівня в організмі та має ризики передозування (наприклад, цинку, селену тощо).