До лікаря-ендокринолога часто звертаються пацієнтки, які не можуть завагітніти, лікуються у клініці репродуктивної медицини та проходять різні медичні процедури. Проблема часто стосується обох партнерів – дисфункція може бути як у чоловіка, так і у жінки. Проте діагностику зазвичай розпочинають представниці слабкої статі. Здається, з такою проблемою логічніше звертатись до лікаря-гінеколога, який оцінить овуляцію, менструальний цикл, прохідність маткових труб, проведе цитологію, УЗД тощо. На жаль, іноді цього недостатньо. Трапляється, що незважаючи на те, що гінеколог не діагностує жодних відхилень, завагітніти все одно не вдається. Тоді необхідно звернутись до ендокринолога, адже є багато системних ендокринних захворювань, які пов’язані з проблемою завагітніти.

Вплив гормонів

Розпочинаємо діагностику із щитовидної залози. Патології цього органу є найпоширенішою причиною згаданих вище проблем. І це не лише такі, як досить поширений останнім часом гіпотиреоз, спричинений хворобою Хашимото, а й гіперактивність цього органу. Некомпенсоване, неліковане захворювання щитовидної залози справді може погіршити фертильність. Більше того, вагітність з неправильним рівнем гормонів може бути ризикованою для дитини. Плід ще не має правильно функціонуючої щитоподібної залози, тому компенсує це завдяки мамі. Якщо мамина щитоподібна залоза не виробляє достатньої кількості гормонів, дитина може не розвиватися належним чином.

Саме тому, під час першого візиту лікар-гінеколог призначає аналіз на ТТГ. Однак краще контролювати його рівень ще до того, як жінка завагітніє. І тут, окрім ТТГ, рекомендовано дослідити й інші параметри: FT3, FT4, ATPO, ATG, оскільки не завжди при правильному результаті ТТГ можна виключити захворювання щитоподібної залози.

• Кортизол – гормон, що виробляється наднирниками. Якщо його надто багато, це спричиняє порушення менструального циклу, а також створює проблеми зі заплідненням. Патологічно високий рівень кортизолу запускає синдром Кушинга. На щастя, спонтанно він виникає рідко та найчастіше – внаслідок надмірного прийому кортикостероїдів з причини різних медичних станів. Стероїдні препарати діють так само негативно, як збільшення секреції власних гормонів.

Андрогени, іншими словами, чоловічі гормони - тестостерон, андростендіон та DHEAS, які виробляє і жіночий, і чоловічий організми. Однак, у жінок їхній надлишок має безпосередній вплив на проблеми із вагітністю, а неправильний рівень є причиною порушення менструального циклу та овуляції. Коли кількість цих гормонів перевищує стандартні показники, необхідно провести розширену діагностику. Це може бути синдромом полікістозу яєчників або гіпертрофії кори надниркових залоз.

• Інсулін виробляється підшлунковою залозою, теоретично лише для регулювання метаболізму спожитих вуглеводів, жирів та білків. Водночас порушення його виділення впливає на функціонування цілого організму. Ми дедалі частіше стикаємось з інсулінорезистентністю та іншими, пов’язаними з нею порушеннями обміну речовин. Через серію пов'язаних між собою механізмів та їхніх наслідків може погіршуватись гомеостаз організму. Поширеним наслідком цього стану є погіршення репродуктивної здатності.
• Пролактин– гормон, що має важливе значення для репродуктивного процесу, виробляється гіпофізом. Якщо в організмі є його надлишок, це негативно впливатиме на фертильність, зокрема менструальний цикл та овуляцію. Гіперпролактинемія як і інсулінорезистентність може бути синдромом полікістозних яєчників (PCOS).

Жіночі статеві гормони, тобто естроген та прогестерон, від яких безпосередньо залежить фертильність, виникнення овуляції, імплантація ембріона і правильний розвиток вагітності. Неправильні коливання їхнього  рівня та взаємні порушення кореляцій мають діаметральне значення.

Ендокринна система – складний і важливий механізм, що регулює більшість функцій організму. Гормональні порушення, які можуть перешкоджати вагітності, – це глибока тема, що потребує оцінки досвідченого фахівця. Тому жінки звертаються до ендокринолога. Якщо після року спроб бажана вагітність не настала, необхідно обов'язково провести дослідження! Причиною може бути банальне легко виліковне відхилення від норми. Варто поставити діагноз, навіть якщо явних скарг немає. Що і як перевірити? Це завдання лікаря-ендокринолога, який після збору анамнезу та ознайомлення з історією хвороби призначить необхідні дослідження.