Середня довжина кишківника – 7–7,5 м. На його внутрішній поверхні є ворсинки та мікроворсинки, які збільшують поглинальну поверхню стінок кишківника на 200–400 м2. Завдяки цим ворсинкам наш кишківник поглинає на 200% більше речовин.
Кишківник – це не тільки місце, де ми перетворюємо та поглинаємо різну їжу, але й мікровсесвіт, де живуть бактерії, віруси, гриби, а інколи і паразити. Кількість клітин цих мікроорганізмів є набагато більшою, ніж кількість клітин у людському тілі, а генетична інформація у 150 разів об’ємніша за людську. Коли ми і мікроорганізми живемо «у злагоді», то наш організм добре функціонує і ми добре себе почуваємо. А коли якийсь із процесів дає збій, ми починаємо хворіти. Дбаючи про флору кишківника, ми допомагаємо йому у створенні амінокислот, деяких вітамінів, коротколанцюгових жирних кислот, а також нейротрансмітерів, наприклад, серотоніну, який відповідає за відчуття щастя.
Протягом 75 років людина споживає близько 30 тонн їжі й 50 тис. літрів рідини. А зважаючи на те, що із кожним ковтком ми споживаємо потенційно патогенні мікроорганізми, мусимо пам’ятати, що наша травна система має ще одну таємну зброю – імунну систему, так званий GALT. Він нагадує охоронця, який стоїть на вході у дуже класну дискотеку і пропускає всередину тільки хороші клітини, а усі погані залишає назовні. На 1 мм кишківника розташовується 40 ворсинок, і кожна ворсинка має свою власну автономну нервову систему. Отож, кількість нейронів у кишківнику значно перевищує кількість нейронів у головному мозку людини.
Наш кишківник поєднується з мозком із допомогою блукаючого нерва, і 90% інформації про функціонування організму потрапляє у мозок саме із кишківника, а назад – тільки 10%. Дуже часто ми відчуваємо, що маємо два центри керування у нашому тілі. Наприклад, під час стресу це проявляється у вигляді закрепів чи проносів. Все, що починається у кишківнику, зазвичай там не закінчується, тому більшість хвороб беруть свій початок саме звідти.
