Цитомегаловірус (ЦМВ) - це інфекційне захворювання, що відноситься до сімейства герпесу. ЦМВ передається через біологічні рідини (слина, сеча, сперма, кров). Зараження відбувається при незахищеному статевому контакті, поцілунка, контакті з сечею. Також можливий вертикальний шлях передачі - від матері до дитини під час вагтіності, пологів чи грудного вигодовування. Найчастіше ЦМВ-інфекція проявляється як гостра респіраторна вірусна інфекція. У цьому випадку хворі скаржаться на слабкість, загальне нездужання, швидку стомлюваність, головні болі, нежить, запалення і збільшення слинних залоз, з рясним відділенням слини і білими виразками на яснах і язиці. При генералізованій інфекції вражається весь організм - виникають запальні процеси очей, легень, нирок і надниркових залоз, печінки, селезінки, підшлункової залози й всього травного тракту. У найважчих випадках через запалення глибоких структур мозку розвивається параліч і, як наслідок, – летальний результат. Цитомегаловірус при вагітності небезпечний як для жінки, так і для плоду (може порушити розвиток плоду аж до його смерті і викидня). При попаданні вірусу в організм статевим шляхом у чоловіків можуть виникнути болі при сечовипусканні. У жінок вірус може спровокувати ерозію шийки матки, вагініт, ендометрити, запальні процеси в яєчниках, а також біль та біло-блакитні піхвові виділення. На даний момент не існує жодного способу повного усунення вірусу. Головне завдання терапії – модуляція імунітету і підтримка організму вітамінами.
При первинному інфікуванні цитомегаловірусом людини через кілька тижнів в крові виявляються специфічні до ЦМВ антитіла класу IgМ, які циркулюють у крові протягом кількох тижнів і знижуються повільно через чотири-шість місяців.
Виявлення антитіл класу IgM до ЦМВ не може розглядатися як абсолютний доказ первинної ЦМВ інфекції через низку причин. По-перше, у близько 25 % пацієнтів з первинною ЦМВ інфекцією специфічні антитіла класу IgM виявляються протягом 4 місяців, а іноді і року. По-друге, антитіла класу IgM до ЦМВ можуть з’являтися під час реактивації латентної інфекції або при повторній інфекції. По-третє, можуть мати місце хибно-позитивні результати тесту з виявлення IgM до ЦМВ через неспецифічну реактивность антитіл цього класу.
Беручи до уваги особливу важливість надійної діагностики УЦМВІ, серологічне тестування вагітних жінок у випадках, які викликають підозру на первинну інфекцію, повинне включати визначення не лише рівня IgM антитіл, а й індексу авідності IgG. |
