|
Сифіліс – це інфекція, що передається статевим шляхом і викликається бактерією Treponema pallidum.
Ознаки та симптоми сифілісу варіюють у залежності від стадій захворювання (первинна, вторинна, латентна і третинна).
- Первинна стадія проявляється у вигляді шанкру (тверда, безболісна виразка шкіри).
- При вторинному сифілісі виникають дифузні висипання, частіше на долонях рук і підошвах ніг. Також можлива поява виразок у роті або піхві.
- В прихований (латентній) стадії, яка може тривати протягом багатьох років, сифіліс не проявляє практично ніяких симптомів.
- При третинному сифілісі виникають м’які незлоякісні нарости, неврологічні, або серцеві симптоми.
Сифіліс важко клінічно діагностувати на початкових етапах хвороби. Підтвердити сифіліс можливо, або за допомогою аналізів крові, або при прямому візуальному огляді з використанням мікроскопії.
Так як пряма мікроскопія можлива тільки за умови присутності пошкоджень, що трапляються не часто, виявлення антитіл до T. pallidum є найбільш ефективним методом для діагностики сифілісу. Під час раннього первинного сифілісу в крові з’являються антитіла класу IgM. При вторинній фазі T. pallidum антитіла класів IgM і IgG досягають пікових титрів та залишаються у крові і на пізніх стадіях захворювання.
Успішне лікування сифілісу у початковій фазі виявляє більш швидке зниження IgM, ніж у пізній стадії захворювання. Значне зниження титру IgM можна очікувати протягом 3-4 місяців після успішного лікування та повне зникнення, як правило, протягом 2-х років, у залежності від застосованого виду аналізу.
Зниження рівнів IgM може використовуватись для моніторингу успішності терапії. На четвертому тижні після зараження організм починає синтезувати специфічні антитіла класу IgG (період первинного серопозитивного сифілісу). Після успішно проведеного лікування кількість антитіл класу IgG у крові поступово знижується, але в деяких осіб, що перехворіли на сифіліс, імуноглобуліни цього класу можуть зберігатися тривалий час та виявлятися чутливими серологічними методами.
|
