Опис
Вірус гепатиту С - РНК-вмісний вірус, що уражає як печінку, так й інші внутрішні органи та тканини лімфоїдного та нелімфоїдного походження (кістковий мозок, щитоподібну залозу тощо).
Здатний розмножуватись в клітинах крові та викликати кріоглобулінемію, хворобу Шегрена і В-клітинні лімфопроліферативні захворювання. Характеризується високою мутаційною активністю, що забезпечує вірусу захист від впливу механзмів імунної системи.
Основний шлях передачі - через кров, рідше при статевому контакті та від матері до дитини під час пологів. Гострий вірусний гепатит проходить переважно без симптомів, через що часто залишається невиявленим.
Лише близько 15% інфікованих відчувають симптоми - нудота, ломота в тілі, відсутність апетиту та втрата ваги. У більшості інфікованих розвивається хронічна форма.
Вона характеризується підвищенням печінкових ферментів та незначним проявом симптомів. У частини хворих захворювання викликає цироз печінки, що загрожує розвитком печінкової недостатності та гепатоцелюлярної карциноми.
ПЛР-методом можна визначити РНК вірусу через 10-12 днів після інфікування - в цей період специфічні антитіла ще відсутні, а біохімічні показники функції печінки в нормі. Ефективність лікування оцінюють за кількість РНК до та під час терапії.
Зазвичай, в перші 3 місяці кількість вірусу в організмі різко понижується при ефективному лікуванні (на два порядки за перші 4-12 тижнів лікування). Відсутність пониження числа копій вірусу свідчить про неефективну терапію.
Дослідження рекомендується на 4й, 12й та 24й тиждень лікування та через 24 тижні після закінчення курсу. Тривалість терапії та періодичність проведення кількісного визначення РНК вірусу гепатиту С залежить від генотипу вірусу.
