Опис
D-димер - специфічний продукт розпаду (деградації) волокон фібрину під дією плазміну і деяких неспецифічних фібринолітиків.
Називається «димером», тому що містить два з’єднані D-фрагменти білка фібриногену.
Концентрація D-димеру у сироватці крові пропорційна активності фібринолізу та кількості лізованого фібрину. Рівень D-димеру свідчить про інтенсивність процесів утворення й руйнування фібринових згустків. D-димер можна віднести як до маркерів активації системи згортання крові та фібриноутворення, так і до маркерів активації фібринолізу.
Він також може вважатися показником кругообігу фібрину в крові. Період напівжиття D-димеру становить близько 8 год; кліренс здійснюється через нирки і ретикулоендотеліальну систему.
D-димер розглядають як маркер здатності до гіперкоагуляції й ендогенного фібринолізу, підвищені рівні яких реєструють у хворих із тромбозами. Такий позитивний тест має негативне прогностичне значення у хворих з глибоким тромбозом вен нижніх кінцівок і тромбоемболією легеневої артерії у 85–90% випадках з підозрою на цю патологію.
В амбулаторних хворих цей тест є додатковим засобом, включеним до більшості алгоритмів обстеження з метою виключення діагнозу глибокого тромбозу вен. Рекомендувати визначення D-димеру доцільно і під час вагітності, за якої плазмовий рівень його поступово зростає (до 1500–3000 нг/мл) і є слабким прогностичним моментом для виключення діагнозу тромбозу глибоких вен після 20 тиж вагітності.
У період пологів рівень D-димеру зазвичай сильно зростає, а потім швидко знижується на 3-й день після пологів і повертається до нормальних значень поступово (приблизно через 4 тиж). D-димер є чутливим маркером для визначення ДВЗ-синдрому, а також для оцінки потенційного ризику у хворих із ДВЗ-синдромом і для моніторингу в динаміці розпочатої терапії.
Встановлено, що D-димер є незалежним фактором ризику серцево-судинної смерті та ішемічної хвороби серця. Відзначено роль підвищення рівнів D-димеру і фібриногену у хворих із миготливою аритмією як передвісників тромбоемболічних ускладнень.
D-димер маже бути інформативним також як маркер при субклінічній тромбофілії, при первинному або вторинному безплідді й тромбофілії неуточненої етіології. Продемонстровано високу прогностичну цінність D-димеру у пацієнтів з ізольованим головним болем з метою виключення церебрального венозного тромбозу.
Встановлено, що у пацієнтів з раком молочної залози рівень D-димеру зростає прямо пропорційно ступеню пухлини і наявності гангліонарних метастазів. Таким чином, різке підвищення концентрації D-димеру може свідчити про велику кількість тромбів у кров’яному руслі, що найчастіше зумовлено венозною тромбоемболією або ДВЗ-синдромом.При цьому результати дослідження не дозволяють встановити локалізацію тромбозу.
Нормальний рівень D-димеру означає, що швидше за все у пацієнта немає гострої форми захворювання, яка викликає тромбоутворення. Помірне підвищення концентрації D-димеру часто відзначають при недавно перенесених хірургічних операціях, невеликих травмах, серцево-судинних, онкологічних захворюваннях, хворобах печінки та вагітності з нормальним перебігом, особливо на пізніх термінах. Концентрація його може бути підвищеною у людей літнього віку, а також у пацієнтів із високим рівнем ревматоїдного фактора при ревматоїдному артриті.
Вас може зацікавити:
Коагулограма (пакет)
Забір аналізів вдома:
Замовити
