Опис
Трихінельоз — гельмінтоз, який спричиняється нематодою Trichinella spiralis.
Трихінели – дрібні, майже ниткоподібні гельмінти, що вкриті поперечно-посмугованою кутикулою. Зараження відбувається при вживанні м’яса, що містить живі інкапсульовані личинки трихінел.
У процесі травлення під дією шлункового соку личинки вивільняються з капсул, проникають до підслизового шару тонкого кишечника, закріплюються на слизовій оболонці, починають розмножуватися. Після запліднення самці гинуть, самки народжують личинок, які через тканини слизової оболонки кишки потрапляють у кровоносні та лімфатичні судини та розносяться по всьому організму, осаджуються у поперечносмугастій мускулатурі.
Згодом навколо личинки формується сполучнотканинна капсула, яка імпрегнується солями кальцію, що призводить до звапніння. Личинки залишаються життєздатними багато років.
Інкубаційний період при трихінельозі у людини триває 10-25 днів.
Трихінельоз характеризується лихоманкою, міалгіями, набряком обличчя, шкірними висипами, еозинофілією крові, а за тяжкого протікання – ураженням внутрішніх органів та центральної нервової системи.
Діагностика трихінельозу здійснюється на основі клінічної картини, епідеміологічного анамнезу, серологічних досліджень (реакція зв’язування комплементу, реакція непрямої гемаглютинації, імуноферментний аналіз).
Останній метод рекомендовано Міжнародним Епізоотичним Бюро для серологічної діагностики трихінельозу.
Найбільш специфічним методом для підтвердження інвазії є виявлення антитіл класу IgG до антигенів трихінел у крові, які можуть визначатися в період 2-6 тижнів з моменту вживання зараженого м’яса.
Специфічні антитіла клаcу IgE присутні в крові на гострій стадії хвороби, однак рідко виявляються, що пов’язано з коротким періодом їх циркуляції в кров’яному руслі. На початку клінічних проявів інвазії специфічні антитіла можуть взагалі не виявлятись.
Тому, при підозрі на трихінельоз та отриманні негативного результату серологічного дослідження проводять повторне через один-два тижні. Сероконверсія зазвичай відбувається протягом другого-п’ятого тижня інфікуваня і залежить від отриманої пацієнтом інвазивної дози.
Оцінка динаміки антитілоутворення є досить інформативним критерієм ефективності проведеної терапії: при неефективній або відстроченій терапії специфічні антитіла виявляються роками (до 20 років), у разі ефективного лікування в перші два тижні після інфікування антитіла зникають протягом року.
